Історія розвитку
школи
с. Осій
Перша письмова згадка про відкриття
школи в селі Осій відноситься до 1860 року. Хроніка школи с. Осій, яка велася з
1919 по 1943 рр., згадує, що перша школа при греко-католицькій парафії була
відкрита в 1860 році. Першим півце-вчителем в парафіяльній школі працював
церковний дяк Василь Чепак. А після його смерті в 1875 році вчителем було
обрано його сина Андрія, який працював в школі до 1898 року. А до 1902 року
вчителем школи був Яцина.
В 1902 році відкривається державна початкова
школа. Таким чином в цей період в селі існують дві школи – державна та
парафіяльна з двома класами, в яких навчаються діти чотирьох шкільних років.
В 1912 році вчителем у державній школі
був призначений Іванчов,який на свої кошти будує шкільне приміщення в присілку
Лази, котре держава в нього орендує. В 1912-1913 навчальному році в селі
працюють три класи, в яких навчається 180 дітей. До 1919 року навчання
викладалося угорською мовою.
В 1919 році Закарпаття було передано до
складу Чехословацької республіки. Зміни відбуваються і в шкільній освіті. Із-за
відсутності вчителя в 1921-1922 навчальному році навчання в державній школі не
проводилося.
В 1921 році при державній початковій
школі було відкрито курси вивчення «материнського язика», які відвідувало 28
слухачів. Проіснували вони до 1923 року. Протягом 1923-1924 навчального року
190 учнів відвідує державну школу, а 62 – церковну. В 1925 році державна школа
бере участь у виставці учнівських робіт з ручної праці в м. Ужгород.
Вчителі школи беруть активну участь у
громадському житті села, при їх допомозі в 1927 році відкривається читальня
імені А.Духновича, членами якої стало 54 чоловіка. Головою читальні був обраний
греко-католицький священик Сільвай.
З 1927 року церковна школа переходить у
державне відання, таким чином у селі Осій існують уже три державні класи, в
яких вчаться діти шести шкільних років.
Школу відвідує 235 учнів. А в 1928 році відкривається четвертий клас, кількість
учнів зростає до 354 чоловік з восьми шкільних років. Як свідчить хроніка школи, в 1930-1931 навчальному році 302 дітей
шкільного віку не відвідують школу із-за відсутності вчителів.
За свідченням чехословацького лікаря
,який відвідав школу села в 1932 році,багато дітей хворіло на інфекційні
хвороби, 14 з яких в тому році померло на тиф та дизентерію. Світова економічна
криза 30 – х років погіршила і без того важке соціальне становище жителів села.
Тому не всі учні мали можливість відвідувати школу. Окружним заступництвом на
потреби малозабезпечених сімей виділило 100 крон. Тоді ж на адресу школи
прийшла посилка з Праги з дитячим одягом, взуттям, зошитами та шкільним
приладдям, зібрана чехословацькими учнями.
Вчительський колектив звертається з
клопотанням до окружної управи про надання учням з незаможних сімей молока та
хліба.
5 січня 1935 року сільський уряд
подарував бідним учням 20 пар взуття, виділеного міністерством сільського
господарства Чехословаччини.
Вчителі села брали активну участь в
подіях, пов’язаних з Карпатською Україною. При школі в присілку Лази було
відкрито читальню «Просвіти», учасники
якої вчителі О.Семак, брати Василь та Микола Петрашки проводили агітацію за
Українське національне об’єднання
Августина Волошина. Вони вчили з учнями гімн «Ще не вмерла Україна» та
українських козацьких пісень. На початку березня 1939 року провели мітинг в
селі на підтримку подій, що відбулися в Хусті.
В період угорської окупації краю
1939-1944 років школа в селі майже не працювала. Лише невелика кількість дітей
відвідувала навчання. А в 1942-1943 навчальному році заняття в школі взагалі не
проводилися.
Кардинальні зміни в розвитку освіти
відбулися після 1945 року,коли Закарпаття згідно міжнародного договору між
Радянським Союзом і Чехословацькою республікою
від 29 червня 1945 року ввійшло до складу УРСР. Держава велику увагу приділяла
залученню всіх дітей шкільного віку до навчання.
В другій половині 40-х років в селі
народним методом будується нове приміщення школи на Млаці, де директором працює
Переш. Школа стає семирічною. В той же період у школу було направлено троє
вчителів із Східної України, з Чернігівщини. Це Летюк Марія Михайлівна,
вчителька математики, Сорока Марія Семенівна, Бут Галина Юріївна, вчителька історії. Галина Юріївна пізніше вийшла
заміж за жителя села Андрішка Андрія Юрійовича і працювала в школі аж до виходу
на пенсію 1979 році. Її справу продовжили діти і внуки. Дочка Світлана
Андріївна викладала в школі біологію,зараз на пенсії,син Андрій Андрійович
вчитель математики, зараз працює заступником начальника управління освіти при
Іршавській РДА. Онуки Чепа Галина Василівна викладає географію, є
заступником директора з виховної роботи, П’ятак Наталія Василівна - вчитель трудового навчання школи.
З 1950 по 1977 рр. директором школи був
Петро Михайлович Потушняк. В 1965 році Петро Михайлович був нагороджений
«Знаком відмінника народної освіти УРСР», а в серпні 1967 році Верховна Рада
УРСР присвоїла йому звання Заслуженого вчителя УРСР. В 1967 році нагороджений
медаллю ім. Макаренка, в 1974 р. він був обраний науковим кореспондентом Українського
науково-дослідного інституту педагогіки. З 1959 року школа стає восьмирічною.
На основі звіту школи за 1963 рік при
Осійській восьмирічній школі нараховується 19 класів, в яких навчається 543 учні. В школі працює 29 вчителів, з яких
6 мають вищу освіту, 6 поєднують роботу із навчанням в Ужгородському державному
університеті, при школі працюють 4 кабінети -фізичний, математичний, хімічний
та біологічний, добре обладнана
майстерня.
На початку 60-х років було відкрито
вечірню середню школу для працюючої
молоді, де в 4 класах навчалося 92 учні, працювало 12 вчителів.
Довгий період заступником директора
школи з навчально-виховної роботи працювала Будера Марія Іванівна. В різні
періоди на цих посадах працювали Гарпаш Єлизавета Петрівна, Староста Василь Іванович,
Варцаба Ганна Юріївна.
З 1977 по 1990 рік директором школи
працює Петровці Іван Іванович. В 1988 році була введена в дію нова будівля
школи, розрахована на 640 учнів, тоді ж
восьмирічна школа була реорганізована в загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів.
Директором школи з 1990 року по 1995
рік був Лазорко Василь Іванович. Після нього на цій посаді до 2006 року працював Бажів Олександр Олександрович.
Заступником з навчально-виховної роботи працювала Черничко Марія Йосипівна.
Нині школу очолюють :
Маргіта М. О. – директор, 1996 р. н.,
освіта вища, вчитель російської мови та літератури, вчитель початкових класів,
педагогічний стаж 26 років, стаж керівної роботи 7
років, спеціаліст вищої категорії, має педагогічне звання «Старший
учитель».
Бойко О. А. – заступник директора з
НВР, 1958 р. н., освіта вища, вчитель
російської мови і літератури, педагогічний стаж 32 р., стаж керівної
роботи 7
років, спеціаліст вищої категорії, нагороджена грамотою управління
освіти і науки Закарпатської ОДА.
Чепа Г. В. – заступник директора з ВР,
1975 р. н., освіта вища, вчитель географії, педагогічний стаж 19 років, стаж
керівної роботи 10 років, спеціаліст вищої категорії, нагороджена грамотою
управління освіти і науки Закарпатської ОДА.
Олашин О. Д. – заступник директора
по початкових класах, 1971 р. н., освіта вища, вчитель української мови
і літератури, педагогічний стаж 22
років, спеціаліст вищої категорії, нагороджена грамотою управління
освіти і науки Закарпатської ОДА.
Укомплектовано 22 класи із середньою наповнюваністю 24 учнів, з них 8
початкових класів. Працюють 4 групи продовженого дня, в які залучено 120
школярів.
Працюють навчальні кабінети, бібліотека,
методичний кабінет, які є творчою лабораторією для вчителів усіх профілів,
їдальня на 100 місць. Наявний затишний актовий зал, де проходять усі масові
заходи.
Школа повністю укомплектована педагогічними кадрами. В закладі налічується
працівників: 17 чоловік обслуговуючого персоналу та 62 педагогічні працівники з
яких 60
- основних працівників.
На даний час 2 працівників знаходяться у відпустці по догляду за дитиною.
Якісний склад педкадрів такий:
-
за освітою
:
вища - 50
середня спеціальна
– 12
-
за
наслідками атестації:
спеціаліст вищої
категорії – 23
спеціаліст І
категорії - 12
спеціаліст ІІ категорії - 2
вищий посадовий
оклад - 11
спеціаліст - 12
-
мають
педагогічні звання:
старший вчитель – 7
20 вчителів школи є колишніми випускниками.
Це свідчить про те, що професія педагога популяризується серед учнів школи, є
прикладом для наслідування.
Часто залучаються до виховання учнів
державні громадські організації (ССД, СКМСД, відділ у справах неповнолітніх при
РДА).
Система виховних заходів, що
проводиться в навчальному закладі, підпорядкована перспективним цілям виховання
молоді в умовах національної школи. Головним завданням педагогів з огляду на
мету української системи освіти, є створення умов для розвитку і самореалізації
кожної особистості, як громадянина
України, формування покоління, здатного навчатися протягом життя і
усвідомлювати свою належність до сучасної цивілізації.
В школі працює учнівське
самоврядування.
Традиційними стали в школі Свято осені, Шевченківські дні, свято
повноліття, тиждень правових знань, здорового способу життя, предметні тижні та
звітні заняття гуртків, оздоровчо – патріотичний комплекс школярів України
«Козацький гарт».
У
позаурочний час діти зайняті гуртковою роботою. В школі працюють гуртки різного
профілю. Гуртковою роботою охоплені 43% учнів школи. Юні гуртківці займають
призові місця у змаганнях, конкурсах.
У результаті співпраці з позашкільними закладами на базі школи організовано
роботу спортивних секцій ДЮСШ (футбол),
«Колос» (важка атлетика), РБДТ (вокальний, бісероплетіння, рукоділля).
Добре налагоджені зв’язки з дитячою школою мистецтв.
На даний час в школі працює філія, де
учні займаються по класу баяну, сопілки, скрипки, сольфеджіо.
В школі проводиться певна робота для
організації профільного навчання.
На основі результатів анкетування, співбесід з учнями та батьками сформовано
філологічний та технологічний профіль у
10-А кл. учні якого відвідують Білківський МНВК. Школа цікавиться долею своїх
випускників, залучаючи їх до виховання сучасного покоління школярів.
Виховання підростаючого покоління
навчальний заклад здійснює через популяризацію творчості видатних людей Осою.
На базі школи створено історико –
краєзнавчий музей (керівник Магурська М. Д.); встановлено меморіальні дошки Ф.
Злоцькому та Ф. Потушняку.
На честь 100 річчя Ф. М. Потушняка були
проведені літературні читання, музично – драматичні постановки та науково –
практична конференція з участю республіканських, обласних, районних науковців,
літературознавців.
Учителі, учні, батьки та громадськість
села прагнуть присвоєння школі ім҆я видатного земляка.
Поряд з досягненнями навчального
закладу є ряд проблем, а саме: школа потребує реконструкції системи опалення,
водопроводу, заміни вікон та дверей, велика потреба в заміні шкільних меблів.
| 
